небілений
НЕБІ́ЛЕНИЙ, а, е.
1. Не помазаний білою глиною.
Жовтий, небілений дім нічим не відрізнявся від інших молдуванських хат (М. Коцюбинський);
На вулиці, проти єдиної небіленої хати, стояв гурт жінок і дітей (Є. Кравченко).
2. Якого не білили (у 2 знач.) (про тканину, нитки і т. ін.).
Стіни [клуні] позавішували килимами, ряднами, простирадлами, обтягли шматками небіленого полотна (І. Нечуй-Левицький);
– Їздив же [Терентій] сьогодні до ігумені: взнавав, скільки пудів і по якій ціні буде приймати монастир небілений віск (М. Стельмах);
Виконані лляними восковими або небіленими нитками, мережки дають жовтуватий або сріблястий відтінок на білому полотні (з навч. літ.);
// Вигот. з полотна, якого не білили.
Висока, худа молодиця в небіленій сорочці й спідниці цупкими пальцями вчепилася в грубий сувій, який тримав перед себе розлючений бандит (М. Стельмах).
Словник української мови (СУМ-20)