невгамовний

НЕВГАМО́ВНИЙ, а, е.

1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий.

Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок невгамовних щебетунчиків (Л. Яновська);

Діловито перестрибували з жердинки на жердинку невгамовні синиці (О. Донченко);

// Сповнений неспокою, енергії; неспокійний, енергійний.

Про вас, дівчата.., Про трудові буденні дні І вашу вдачу невгамовну Сказать хотілося б мені (Л. Забашта);

– Поїж, невгамовний, – ласкаво пожурила мати, наливаючи Івасикові молока і підсовуючи великий окраєць хліба (О. Бердник).

2. Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу.

В лісі, під невгамовні співи й щебетання пташок.., наша розмова почалась якось раптово, щиро (П. Тичина);

Люблю я .. невгамовне гуркотіння Швидких маршрутних поїздів (М. Упеник).

Значення в інших словниках

1. невгамовний — (який не може заспокоїтися) невгомонний, (надто експресивний) непогамовний, нестриманий, (якого неможливо спинити) неспинний, невпинний, (більшою мірою) буйний, навіжений// як очманілий.  Словник синонімів Полюги
2. невгамовний — невгамо́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
3. невгамовний — НЕВГАВНИЙ, нестриманий, непогамовний, невгамований, непогамований, НЕВГАВУЩИЙ; (- дітей) непосидющий, ф. гаспидський; (- бажання) нестримний.  Словник синонімів Караванського
4. невгамовний — див. жвавий; непокірний; роботящий  Словник синонімів Вусика
5. невгамовний — -а, -е. 1》 Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. || Сповнений хвилювань, тривог; неспокійний. 2》 Який не стихає, не замовкає, не припиняється протягом тривалого часу.  Великий тлумачний словник сучасної мови
6. невгамовний — БЕЗУГА́ВНИЙ (про які-небудь звуки — який не змовкає, не стихає, лунає безперервно), НЕВГАМО́ВНИЙ, НЕВГАВА́ЮЧИЙ, НЕВМОВКА́ЮЧИЙ, НЕВЩУХА́ЮЧИЙ, НЕМО́ВЧНИЙ, НЕСТИХА́ЮЧИЙ, НЕУГА́ВНИЙ (НЕВГА́ВНИЙ), НЕВГОМО́ННИЙ, НЕВГАВУ́ЧИЙ (НЕВГАВУ́ЩИЙ) розм.  Словник синонімів української мови
7. невгамовний — Невгамо́вний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. невгамовний — НЕВГАМО́ВНИЙ, а, е. 1. Який не може вгамуватися, заспокоїтися, перестати діяти; надто рухливий. Одного бракувало в веселій господі невсипущої господарки: русявих головок невгамовних щебетунчиків (Л. Янов.  Словник української мови в 11 томах