невивідний

НЕВИВІДНИ́Й, а́, е́.

Якого неможливо позбутися, вивести (у 7 знач.).

Як любимо ми цього Данька [в “Таврії” О. Гончара], які горді й раді за нього, голодного, обірваного, маслакуватого, з невивідними “курчатами” на ногах, коли в прекрасній сцені на каховському ярмарку він виграє на рулетці (з наук.-попул. літ.).

Значення в інших словниках

1. невивідний — невивідни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невивідний — -а, -е. Який не виводиться, якого не можна вивести.  Великий тлумачний словник сучасної мови