невидний
НЕВИ́ДНИЙ, а, е.
1. Недоступний зорові; непомітний.
Маленька сльозинка, а камені точить, невидна сльозинка, а серце лоскоче (П. Усенко).
2. Дуже темний, непроглядний.
Темна нічка, невидна, Гей, осіння, холодна (з народної пісні);
В довгу, темную нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей (Леся Українка);
// Крізь який нічого не видно.
Методично підлітали в небо ракети, віддзеркалюючись внизу білими нитками в невидній нічній воді (Ю. Яновський).
3. Який нічим не виділяється серед інших; непоказний.
Їх двоє зійшлося... Невидні і бідні, Обійдені щастям зрадливим, – вони Жили на цім світі холоднім, мов рідні (Микола Чернявський);
У сінях привітався хазяїн хати, не знаючи, хто він є, оцей невеличкий і невидний чоловік, що йде з таким виглядом, наче всі двері світу мусять перед ним відчинитися навстіж (Ю. Яновський).
4. Який не виправдовує затрачених на нього зусиль; невдячний, непомітний.
Я знала те, що будуть сльози, мука, багато праці марної, дрібної, невидної і часто, дуже часто даремне вжитої (Леся Українка).
Словник української мови (СУМ-20)