невикорінний
НЕВИКОРІ́ННИЙ, а, е.
Який не піддається викорененню; якого не можна позбутися.
Щось невикорінне вабить сюди, когось нібі чатують без сну, вслухаючись у розвировані простори нічного безмежжя (О. Гончар);
Створюється враження, що дихотомія свій – чужий невикорінна (із журн.);
Невикорінна зненависть.
Словник української мови (СУМ-20)