невикорінний

невикорі́нний

-а, -е.

Який не піддається викорененню; якого не можна позбутися.

Значення в інших словниках

1. невикорінний — невикорі́нний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невикорінний — НЕВИКОРІ́ННИЙ, а, е. Який не піддається викорененню; якого не можна позбутися. Щось невикорінне вабить сюди, когось нібі чатують без сну, вслухаючись у розвировані простори нічного безмежжя (О. Гончар); Створюється враження, що дихотомія свій – чужий невикорінна (із журн.); Невикорінна зненависть.  Словник української мови у 20 томах
3. невикорінний — НЕВИГУ́БНИЙ (який не зникає, не піддається винищенню), НЕЗНИЩЕ́ННИЙ книжн., НЕВИКОРІ́ННИЙ рідше, НЕВИКОРЕНИ́МИЙ рідше, НЕЗГУ́БНИЙ рідко. Ісса мовчки дивилася на нього, в її великих очах був докір і невигубний ляк (П. Загребельний); Незнищенний дух непокори. — Пор. 2. невиліко́вний.  Словник синонімів української мови
4. невикорінний — НЕВИКОРІ́ННИЙ, а, е. Який не піддається викорененню; якого не можна позбутися. Невикорінна зненависть до гнобителів; Невикорінні міжімперіалістичні суперечності.  Словник української мови в 11 томах