невиправний

НЕВИПРА́ВНИЙ, а, е.

Якого неможливо виправити, змінити або який не може виправитися; стійкий у поглядах, звичках і т. ін.

Глузували й глумилися з них [козаків] шинкові завсідники, невиправні п'янюги (З. Тулуб);

– Це вам, старосвітським людям, кохання здається якоюсь невиправною катастрофою, чимсь стихійним і великим, – сказала Ірен (В. Підмогильний);

– Ви завжди чіпляєтесь до незнайомих дівчат? – спитала дівчина. – Не великий гріх для невиправного холостяка (А. Крижанівський).

Значення в інших словниках

1. невиправний — невипра́вний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невиправний — -а, -е. Якого не можна виправити, поправити; стійкий у поглядах, звичках і т. ін.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. невиправний — БЕЗПРОБУ́ДНИЙ розм. (звичайно про п'яниць, ледарів та пияцтво, ледарство — який не знає міри), НЕПРОБУ́ДНИЙ розм., БЕЗПРОСИ́ПНИЙ розм., НЕПРОСИПУ́ЩИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
4. невиправний — НЕВИПРА́ВНИЙ, а, е. Якого не можна виправити, поправити; стійкий у поглядах, звичках і т. ін. Глузували й глумилися з них [козаків] шинкові завсідники, невиправні п’янюги (Тулуб, Людолови, І, 1957, 401); Дружина в нього..  Словник української мови в 11 томах