невмивака

НЕВМИВА́КА, и, ч. і ж., розм.

Неохайна людина; нечепура.

– Я знаю, що цей невмивака сам не носитиме тієї сорочки, а тільки порубає на шматки (А. Кримський);

– Я тобі й голову змила б, і чуба оцього розчесала б, невмивака ти мій хороший! (О. Гончар);

// Який не вмився або не любить вмиватися.

До школи треба приходити чистим, акуратним. Помити добре руки і обов'язково шию та вуха. А гриць, бачите, прийшов невмивакою, ще й сорочку вимазав (І. Цюпа).

Значення в інших словниках

1. невмивака — невмива́ка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. невмивака — див. брудний; неохайний  Словник синонімів Вусика
3. невмивака — неумивака, -и, ч. і ж., розм. Неохайна людина; нечепура.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невмивака — НЕЧЕПУ́РА розм. (неохайна людина — у побуті, в одязі, особистих речах і т. ін.), НЕЧУПА́РА розм., СВИНЯ́ зневажл., лайл., СВИНО́ТА підсил., СВИ́НТУС фам.; ЗАМАЗУ́РА розм., ЗАМУ́РЗА розм. рідше, НЕВМИВА́КА розм. (перев. про дітей — брудний).  Словник синонімів української мови
5. невмивака — НЕВМИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Неохайна людина; нечепура. — Я знаю, що цей невмивака сам не носитиме тієї сорочки, а тільки порубає на шматки (Крим., Вибр., 1965, 381); — Я тобі й голову змила б, і чуба оцього розчесала б, невмивака ти мій хороший! (Гончар, II, 1959, 368).  Словник української мови в 11 томах
6. невмивака — Невмивака, -ки ж. Неумытый. Ном. № 7134. Замурзаний грязею невмивака. К. Бай. 52.  Словник української мови Грінченка