невмивака
НЕВМИВА́КА, и, ч. і ж., розм. Неохайна людина; нечепура.
— Я знаю, що цей невмивака сам не носитиме тієї сорочки, а тільки порубає на шматки (Крим., Вибр., 1965, 381);
— Я тобі й голову змила б, і чуба оцього розчесала б, невмивака ти мій хороший! (Гончар, II, 1959, 368).
Словник української мови (СУМ-11)