невсипний
НЕВСИ́ПНИЙ, НЕУСИ́ПНИЙ, а, е.
Те саме, що невсипу́щий.
Хіба ж утечеш через оті товсті стіни, через вікна гратовані, через охорону невсипну? (Ю. Збанацький);
Він в неусипнім чатував дозорі з темінню глухою віч-на-віч (В. Бичко);
Дуже піклувався за нашого брата [робітників] невсипний Комар. Ні світ ні зоря, а він уже кахикає на подвір'ї. Переживає – чи ми не заснули навіки (О. Ковінька);
[Арф'ярка:] Тепер коло мене зимової ночі Засіла невсипна бабуся грижа (І. Франко).
Словник української мови (СУМ-20)