невситимий
НЕВСИТИ́МИЙ, а, е.
1. Якого важко нагодувати, наситити.
У нього [імператора] немає визначеної резиденції, немає ненажерливої столиці, цього невситимого молоха, якого ніхто й ніщо не може нагодувати й задовольнити (П. Загребельний);
* Образно. Невситима паща війни ковтала нові й нові людські резерви (Б. Антоненко-Давидович).
2. перен. Який не задовольняється існуючим, досягнутим.
Гірко згадується добро, що було колись тобі навіки миле, і тебе не зрадило воно, не перейшло, а одбіг його сам чоловік невситимий (Марко Вовчок);
А в хлопчини серце невситиме, Повен розум чистої жаги (М. Рильський);
Все, прочитане в книжках, сприймав [Іван] не тільки невситимим розумом своїм, а й чуттям (П. Колесник).
3. перен. Якого важко або неможливо вгамувати, збороти (про переживання, прагнення, почуття і т. ін.); незборимий.
Щось гундосив Сева про засмаглі пальми та зелені острови, і невситимі бажання (А. Хижняк);
Очі його жадібно, з якоюсь невситимою жагою вбирали в себе і голубе чисте, привітне та лагідне небо, і пахучу .. зелень дерев (Григорій Тютюнник);
// Дуже сильний за своїм проявом.
До всього почував невситиму цікавість, невтишну жадобу знати й розуміти і кожного нового, з ким бачився (В. Підмогильний);
З тієї ночі зайшла в хаті невситима жадоба до їжі; і мов нечутий крик, болючий провістями, повиснув серед повітря і почав мучити (В. Барка).
Словник української мови (СУМ-20)