невтишимий

НЕВТИШИ́МИЙ, а, е.

Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний.

Іноді сідав [Городовський].., але за хвилину підхоплювався знову, чуючи в собі, як удар металу, невтишимі слова: шукай і мусиш знайти! (В. Підмогильний);

Та одно лише твердо знаю: Де б не був я, в якому краю – Я й на відстані відчуваю Невтишиму тривогу твою (Л. Дмитерко);

// Сильний своїм виявом.

Кашель, сухий, довгий, невтишимий, що рвав груди і запирав дух, стискав серце слухача залізними кліщами (І. Франко);

Прибіг до нього брат і, доки промовив яке слово, вибухнув невтишимим риданням (А. Крушельницький).

Значення в інших словниках

1. невтишимий — невтиши́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невтишимий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. невтишимий — -а, -е. Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний. || Сильний своїм виявом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невтишимий — НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови
5. невтишимий — НЕВТИШИ́МИЙ, а, е. Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний. Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко (Фр., XI, 1952, 34); Що він мав тепер, крім невтишимої розпуки в серці? (Загреб.  Словник української мови в 11 томах