невтишимий

НЕВТИШИ́МИЙ, а, е. Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний.

Се розпука моя, невтишима тоска, Се любов моя плаче так гірко (Фр., XI, 1952, 34);

Що він мав тепер, крім невтишимої розпуки в серці? (Загреб., Європа 45, 1959, 407);

// Сильний своїм виявом.

Прибіг до нього брат і, доки промовив яке слово, вибухнув невтишимим риданням (Круш., Буденний хліб.., 1960, 162).

Значення в інших словниках

1. невтишимий — невтиши́мий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невтишимий — див. жвавий  Словник синонімів Вусика
3. невтишимий — -а, -е. Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний. || Сильний своїм виявом.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. невтишимий — НЕВТИШИ́МИЙ, а, е. Який не зменшується, не втихає; безконечний, постійний. Іноді сідав [Городовський].., але за хвилину підхоплювався знову, чуючи в собі, як удар металу, невтишимі слова: шукай і мусиш знайти! (В.  Словник української мови у 20 томах
5. невтишимий — НЕВТІ́ШНИЙ (про важкий психічний стан, почуття, плач і т. ін. — який неможливо втішити чим-небудь, заспокоїти), БЕЗУТІ́ШНИЙ, НЕРОЗВА́ЖНИЙ, НЕРОЗВА́ЖЛИВИЙ, НЕВТИШИ́МИЙ, БЕЗВИ́ХІДНИЙ, БЕЗПРОСВІ́ТНИЙ підсил.  Словник синонімів української мови