невтручання
НЕВТРУЧА́ННЯ, я, с.
Відмова від втручання у що-небудь.
В нас часто відбувалися, властиво, не лекції, а вправи в красномовстві та схоластиці, – і все ж він [Крамничка] ніколи не натякнув навіть про це, і я це невтручання дуже шанував (Г. Хоткевич);
Сказати б зараз Петушеку все, що думається про його невтручання в порядок роботи його підлеглих, – чи лишилась би на його обличчі оця гумова посмішка?.. (Ю. Шовкопляс);
// Відмова від втручання у справи інших держав (у міжнародних відносинах).
Наполеон хотів примусити Росію не втручатись в європейські справи. І за це невтручання пообіцяв Росії Туреччину та Фінляндію (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)