невільно
НЕВІ́ЛЬНО, присл.
1. Мимоволі, несвідомо.
Своїм життям я невільно граю ролю в житті других людей, мені невідомих, так само як ті .. направляють течію мого життя (М. Коцюбинський);
А мати не прийшла на бій випроводжати, – і серце іноді невільно защемить... (В. Сосюра).
2. у знач. безос. пред., діал. Не можна, заборонено.
Зайшла комендантська година, і цивільному населенню ходити по вулицях було вже невільно (Л. Первомайський);
– Іване! Це ти, наш Іваночку!. А він лежав у човні не поранений, а зовсім здоровий і радісний, тільки йому невільно було встати (О. Довженко).
Словник української мови (СУМ-20)