невільно
НЕВІ́ЛЬНО, присл.
1. Мимоволі, несвідомо.
Своїм життям я невільно граю ролю в житті других людей, мені невідомих, так само як ті.. направляють течію мого життя (Коцюб., II, 1955, 426);
А мати не прийшла на бій випроводжати, — і серце іноді невільно защемить… (Сос., І, 1957, 260).
2. у знач. присудк. сл., діал. Не можна, заборонено.
— У залі агітувати невільно! — крикнув він [староста] зі злістю, — бо інакше скажу випровадити! (Кобр., Вибр., 1954, 66);
Зайшла комендантська година, і цивільному населенню ходити по вулицях було вже невільно (Перв., Материн.. хліб, 1960, 96).
Словник української мови (СУМ-11)