невінчаний
НЕВІ́НЧАНИЙ, а, е.
Не з'єднаний шлюбом за церковним обрядом.
Розглядав фотографії якихось дебютантських виступів молодої італійки і її чоловіка – мабуть, чоловіка, хоч, може й невінчаного (М. Грушевський);
// у знач. ім. неві́нчані, них, мн. Ті, що не вступили в шлюб за церковним обрядом.
Виростають нехрещені Козацькії діти; Кохаються невінчані; Без попа ховають (Т. Шевченко);
// Одружений без церковного обряду.
Тітка Домаха служила там у пана Безобразова робітницею, а потім стала його невінчаною дружиною (П. Панч);
Увійшла Юстина у цей дім невінчаною невісткою (П. Кочура).
Словник української мови (СУМ-20)