невічний

НЕВІ́ЧНИЙ, а, е.

Який має кінець у часі; позбавлений вічності.

Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? Чи то жах їй лоно протинає за невічну і недовгу владу? (Леся Українка);

Розхапують покупці брязкальця, аби тільки вони світилися показним блиском, аби тільки на них було вигравірувано похавлу невічному султанові (Р. Іваничук).

Значення в інших словниках

1. невічний — неві́чний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. невічний — -а, -е. Який не є вічним, а є скороминущим, кінечним, тлінним.  Великий тлумачний словник сучасної мови