невічний
НЕВІ́ЧНИЙ, а, е.
Який має кінець у часі; позбавлений вічності.
Хоч тремтить ся темрява безмежна, але хто збагне її тремтіння? Чи то жах їй лоно протинає за невічну і недовгу владу? (Леся Українка);
Розхапують покупці брязкальця, аби тільки вони світилися показним блиском, аби тільки на них було вигравірувано похавлу невічному султанові (Р. Іваничук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me