негаснучий
НЕГА́СНУЧИЙ, а, е.
1. Який постійно горить, світиться, не гасне.
Негаснуча зірка;
* У порівн. Очі засіяли в нього Молодим, негаснучим вогнем (Я. Шпорта).
2. перен. Який весь час існує, діє, не втрачає свого значення, своєї сили.
Сагайда всю свою незграбну, ще не прочахлу закоханість в Юрія Брянського тепер переніс на ветеранів роти, на тих людей, що мовби несли на собі негаснучий відблиск загиблого друга-офіцера (О. Гончар).
Словник української мови (СУМ-20)