негаснучий

НЕГА́СНУЧИЙ, а, е.

1. Який постійно горить, світить, не гасне.

Негаснуча зірка; *У порівн. Очі засіяли в нього Молодим, негаснучим вогнем (Шп., Ти в серці.., 1954, 144).

2. перен. Який весь час існує, діє, не втрачає свого значення, своєї сили.

Сагайда всю свою незграбну, ще не прочахлу закоханість в Юрія Брянського тепер переніс на ветеранів роти, на тих людей, що мовби несли на собі негаснучий відблиск загиблого друга-офіцера (Гончар, III, 1959, 331);

Палай, наше вогнище, тепле і рідне — Зоря піонерських негаснучих літ! (Бичко, Вогники, 1959, 11).

Значення в інших словниках

1. негаснучий — нега́снучий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. негаснучий — -а, -е. 1》 Який постійно горить, світить, не гасне. Негаснуча зірка. 2》 перен. Який весь час існує, діє, не втрачає свого значення, своєї сили.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. негаснучий — НЕГА́СНУЧИЙ, а, е. 1. Який постійно горить, світиться, не гасне. Негаснуча зірка; * У порівн. Очі засіяли в нього Молодим, негаснучим вогнем (Я. Шпорта). 2. перен. Який весь час існує, діє, не втрачає свого значення, своєї сили.  Словник української мови у 20 томах
4. негаснучий — НЕВГАСИ́МИЙ (звичайно про почуття — який не послаблюється, не зникає з часом), НЕЗГА́СНИЙ, НЕЗГАСИ́МИЙ, НЕПОГА́СНИЙ, НЕВГАСА́ЮЧИЙ, НЕГА́СНУЧИЙ, НЕЗГАСА́ЮЧИЙ, НЕВГА́СНИЙ поет., НЕГАСИ́МИЙ заст., поет., НЕЗАГА́СНИЙ поет.  Словник синонімів української мови