негостинний
НЕГОСТИ́ННИЙ, а, е.
1. Який не любить приймати і частувати гостей.
– Дозвольте, – запротестувала Оксана Сергіївна.., – куди ж вам поспішати на ніч? Я зовсім не така вже негостинна господарка! (Ю. Яновський);
– Та й негостинний бо ти, чоловіче, – присів на землю білявий (В. Козаченко);
// Позбавлений привітності.
Він [песик] потерся об Кузьмин чобіт, мов вибачаючись за негостинну зустріч (Ю. Збанацький);
// Непідходящий для прийому гостей.
Бровко ще раз глянув на зоотехніка, але вже з більшою цікавістю, намагаючись розгадати, кого господь бог послав на його голову в такий негостинний зимовий час (С. Добровольський).
2. перен. Який викликав у гостей неприємне, гнітюче враження (про предмети, явища природи і т. ін.); непривітний, похмурий.
Еней, блукаючи морем Вздовж берегів негостинних, спізнав усю лють і запеклість Серця Юнони (М. Зеров);
Він [Фірдоуст] покинув негостинну Газну та й написав на султана ущипливу сатиру (А. Кримський).
Словник української мови (СУМ-20)