негустий
НЕГУСТИ́Й, а́, е́.
1. Розміщений на більшій від звичайної відстані один біля одного; рідкий.
І волос негустий, що дикий вихор змів На зморщене чоло (Г. Кочур);
Негустий ліс;
// Нечастий (перев. про постріли).
2. З невеликою концентрацією чого-небудь, ненасичений, розріджений (про газ, туман і т. ін.).
Туман уже вкрив морську далечінь, але тут, в бухті, він був негустий (Ю. Смолич);
Вересневе сонце непомітно зайшло за потріскані негусті хмари (М. Стельмах);
// Позбавлений яскравості (перев. про колір).
Уже при землі негуста рожевість проміння спліталася з голубим розмивчастим одсвітом надвечірнього снігу.., коли Марія підходила до комірчини (М. Стельмах).
3. Невеликий, незначний щодо кількості.
– З чим ще можна зрівняти таку дурість: поїхати на свої негусті гроші на Камчатку (М. Стельмах);
І врожай того літа негустий удався (Панас Мирний).
Словник української мови (СУМ-20)