недбайлиця
НЕДБА́ЙЛИЦЯ, НЕДБА́ЛИЦЯ, і, ч. і ж., діал.
Безтурботна людина.
Оця порода людей [урядники, злодії] буцім те тілько [тільки] й робить, що .. чатує на неосторожниць і недбайлиць, аби з них яким світом гроші влупити (Л. Мартович);
Та коли її чоловік такий недбайлиця, подбає про божу худібку вона (М. Стельмах);
Недбалиця гірше п'яниці (Номис);
А п'яниця-недбалиця йде до корчми пити, – Як прийде додому, буде мене бити (з народної пісні).
Словник української мови (СУМ-20)