1. Словник української мови у 20 томах

недбайлиця

НЕДБА́ЙЛИЦЯ, НЕДБА́ЛИЦЯ, і, ч. і ж., діал.

Безтурботна людина.

Оця порода людей [урядники, злодії] буцім те тілько [тільки] й робить, що .. чатує на неосторожниць і недбайлиць, аби з них яким світом гроші влупити (Л. Мартович);

Та коли її чоловік такий недбайлиця, подбає про божу худібку вона (М. Стельмах);

Недбалиця гірше п'яниці (Номис);

А п'яниця-недбалиця йде до корчми пити, – Як прийде додому, буде мене бити (з народної пісні).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. недбайлиця — недба́йлиця іменник жіночого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. недбайлиця — див. ледачий Словник синонімів Вусика
  3. недбайлиця — -і, ч. і ж., діал. Безтурботна людина. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. недбайлиця — НЕДБА́ЙЛИЦЯ, і, ч. і ж., діал. Безтурботна людина. Та коли її чоловік такий недбайлиця, подбає про божу худібку вона (Стельмах, II, 1962, 236). Словник української мови в 11 томах
  5. недбайлиця — Недбайлиця, -ці об. и недба́йличок, -чка, ж. Нерадивецъ, беззаботный человѣкъ. Наші парубки недбайлиці. Рк. Макс. Оддав мене мій батенько за п'яницю, за недбайличка. Чуб. V. 591. Словник української мови Грінченка