недотепа
НЕДОТЕ́ПА, и, ч. і ж., розм.
1. Людина, яка не вміє зробити, виконати, здійснити і т. ін. що-небудь з належним умінням, як слід; невміла людина.
– Що ти таки, старий, думаєш з ним [сином], що він до зросту дійшов, а така недотепа – нічого робити не вміє? (з казки);
Виросте ж людям на сором отака недотепа, що й тарілки помити як слід незугарна (Ю. Збанацький);
// Уживається як лайливе слово.
– Хотіла учительку вдарить, а стьобнула себе по очах, недотепа (В. Кучер).
2. Розумово обмежена, тупа людина; дурень.
Покійний батько казав, що заколоти влаштовують невдахи і недотепи, а для розумного чоловіка будь-яка влада від бога! (М. Циба).
Словник української мови (СУМ-20)