недоторка

НЕДОТО́РКА, и, ч. і ж., розм.

Людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін.

[Олімпіада:] Інший такий недоторка, що й слова йому упоперек не скажи... (М. Кропивницький);

[Мар'яна:] Не по душі мені, що ти до мене бридкі заміри завше маєш. [Михайло:] Ой, яка сердита! Недоторка! (І. Карпенко-Карий);

// Сором'язлива, скромна, боязлива людина.

[Гнат:] Вона така недоторка: раньше [раніше] всіх додому йде і все соромиться чогось. [Дем'ян:] Тим вона й недоторка така, що тебе любить (І. Карпенко-Карий).

Значення в інших словниках

1. недоторка — недото́рка іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. недоторка — Недотика, д. маця.  Словник синонімів Караванського
3. недоторка — -и, ч. і ж., розм. Образлива людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін. || Сором'язлива, скромна, боязлива людина.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. недоторка — НЕДОТО́РКА розм. (про вразливу, образливу людину), НЕДОТИ́КА розм., МІМО́ЗА розм. рідше. Юрко вважає Ваню Дорошука недоторкою і татовим синком (О. Донченко); — Старша (сестра), тепер пані графиня, та була вроджена пані, горда, недотика, остра на слово (І. Франко).  Словник синонімів української мови
5. недоторка — НЕДОТО́РКА, и, ч. і ж., розм. Образлива людина, яка не терпить стосовно до себе жартів, фамільярності у поведінці, критичних зауважень, заперечень і т. ін. [О л і м п і а д а: ] Інший такий недоторка, що й слова йому упоперек не скажи… (Кроп.  Словник української мови в 11 томах