недочувати

НЕДОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НЕДОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док.

1. тільки недок., без дод. Погано чути, бути глухуватим.

– Добрий день вам, отче! – сказала [пані] голосно, знаючи, що о. Нестор троха [трохи] недочуває (І. Франко);

– Ти що, недочувати вже на старості літ почав? (Ю. Смолич).

2. чого, що і без дод. Погано чути сказане, не чути всього.

Роман і зараз недочув дівочого слова (М. Стельмах);

Рипнули двері, увійшла Антоніна. – Місто якесь забрали, та недочула (О. Довженко);

Глухий що недочує, те добреше (приказка).

Значення в інших словниках

1. недочувати — недочува́ти дієслово недоконаного виду  Орфографічний словник української мови
2. недочувати — -аю, -аєш, недок., недочути, -ую, -уєш, док. 1》 тільки недок., неперех.Погано чути, бути глухуватим. 2》 перех. і без додатка. Погано чути сказане, не чути всього.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. недочувати — Недочува́ти, -ва́ю, -ва́єш (тро́хи)  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
4. недочувати — НЕДОЧУВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., НЕДОЧУ́ТИ, у́ю, у́єш, док. 1. тільки недок., неперех. Погано чути, бути глухуватим. — Добрий день вам, отче! — сказала [пані] голосно, знаючи, що о. Нестор троха [трохи] недочуває (Фр.  Словник української мови в 11 томах