недуга
НЕДУ́ГА, и, ж.
Сильне нездужання; хвороба.
Не смерть страшна, а недуга (прислів'я);
Дивилася стара Настя, мати її, лежачи на полу та стогнучи від недуги, що дочка її сидить смутна і невесела (Г. Квітка-Основ'яненко);
Багато людей приїздило до Морниці з надією вилікувати застарілі недуги (Ірина Вільде).
Лежа́ти в неду́зі див. лежа́ти.
○ (1) У неду́зі, у функц. неузгодж. означ. – який хворіє; хворий.
Якось-то вирвалась Олеся, пішла до тітки одвідати стару в недузі (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)