недійсний

НЕДІ́ЙСНИЙ, а, е.

1. Який не має законної сили.

Шведський уряд оголосив недійсною угоду про фінансове співробітництво між Чілі і Швецією (з газ.).

2. Який не існує або не може здійснитися; нереальний.

Думок з'являлася безліч і про таку безліч речей, що можна вважати їх за недійсні (Ю. Яновський);

І тут озвався я: – Вважати хрестини недійсними (Є. Гуцало).

3. мат. Який не належить до множини дійсних чисел.

4. рідко. Те саме, що недійови́й 1.

Дивну річ помітив [Володька:] уже сама присутність старого одразу робить всі твої слова мовби якимись недійсними, порожніми (О. Гончар).

Значення в інших словниках

1. недійсний — неді́йсний прикметник  Орфографічний словник української мови
2. недійсний — (документ) неправоможний, неправосильний; (світ) нереальний, уявний.  Словник синонімів Караванського
3. недійсний — [неид’ійснией] м. (на) -сному/-с(‘)н'ім, мн. -с(‘)н'і  Орфоепічний словник української мови
4. недійсний — -а, -е. 1》 Який не має законної сили. 2》 Який не існує; нереальний. 3》 рідко. Те саме, що недійовий 1).  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. недійсний — ВИ́ГАДАНИЙ (який насправді не існує), ВИ́ДУМАНИЙ, ПРИДУ́МАНИЙ, НАДУ́МАНИЙ, НЕДІ́ЙСНИЙ, ЛЕГЕНДА́РНИЙ, МІФІ́ЧНИЙ, АПОКРИФІ́ЧНИЙ книжн. (який існує тільки в легендах, міфах).  Словник синонімів української мови
6. недійсний — НЕДІ́ЙСНИЙ, а, е. 1. Який не має законної сили. Визнаються недійсними бюлетені, в яких при голосуванні залишено більше одного кандидата, а також бюлетені невстановленого зразка (Полож. про вибори.., 1946, 13). 2. Який не існує; нереальний.  Словник української мови в 11 томах