недієздатний
НЕДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. Нездатний до діяльності.
Польська держава виявилась настільки немічною і недієздатною, що при перших же воєнних невдачах [на початку XX ст.] стала розсипатися (з газ.);
// Який не діє, не спрацьовує (про закон, постанову і т. ін.).
У сучасних умовах цей механізм фінансування є цілком застарілим і недієздатним (з наук.-попул. літ.).
2. юр. Позбавлений здатності самостійно здійснювати дії юридичного характеру і нести відповідальність за них.
У референдумах не беруть участі психічно хворі громадяни, визнані судом недієздатними (з навч. літ.).
Словник української мови (СУМ-20)