недієздатний
НЕДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. Нездатний до діяльності.
Польська держава виявилась настільки немічною і недієздатною, що при перших же воєнних невдачах [на початку XX ст.] стала розсипатися (з газ.);
// Який не діє, не спрацьовує (про закон, постанову і т. ін.).
У сучасних умовах цей механізм фінансування є цілком застарілим і недієздатним (з наук.-попул. літ.).
2. юр. Позбавлений здатності самостійно здійснювати дії юридичного характеру і нести відповідальність за них.
У референдумах не беруть участі психічно хворі громадяни, визнані судом недієздатними (з навч. літ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- недієздатний — недієзда́тний прикметник Орфографічний словник української мови
- недієздатний — [неид'ійеиздатнией] м. (на) -тному/-т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
- недієздатний — -а, -е. 1》 Нездатний до діяльності. 2》 юр. Позбавлений здатності самостійно здійснювати дії юридичного характеру і нести відповідальність за них. Великий тлумачний словник сучасної мови
- недієздатний — НЕДІЄЗДА́ТНИЙ, а, е. 1. Нездатний до діяльності. 2. юр. Позбавлений здатності самостійно здійснювати дії юридичного характеру і нести відповідальність за них. Словник української мови в 11 томах