нежить
НЕ́ЖИТЬ, ю, ч.
Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями, іноді чханням.
Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Панас Мирний);
– Я боюсь нежитю, – з грайливою лукавинкою в очах відповіла Віра (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)