нежить
НЕ́ЖИТЬ, ю, ч. Запалення слизової оболонки носа, що супроводжується слизисто-гнійними виділеннями, іноді чханням.
Проценко нажив страшенний нежить і цілими днями не виходив з хати (Мирний, III, 1954, 254);
— Я боюсь нежитю, — з грайливою лукавинкою в очах відповіла Віра (Руд., Вітер.., 1958, 197).
Словник української мови (СУМ-11)