нежонатий
НЕЖОНА́ТИЙ, а, е.
Який не одружився, не має дружини; неодружений.
Один [двір] у найми дає [Грицько], у другому сам з жінкою та нежонатим сином живе (Панас Мирний);
Обидва брати були вже немолоді, але нежонаті (М. Чабанівський);
// у знач. ім. нежона́тий, того, ч. Неодружений чоловік; парубок.
Поможи, боже, нежонатому, а жонатому й жінка поможе (Номис);
Оскільки в гуртожитку мешкали тільки нежонаті, на першому поверсі містилися їдальня та майстерня для лагодження одягу (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)