незавидний
НЕЗАВИ́ДНИЙ, а, е.
Який нікого не приваблює зовнішніми рисами, внутрішніми особливостями, діловими якостями і т. ін.
Розповідали, як він, оцей незавидний собою Старков, під час одного тяжкого бою в сибірських болотах виручив цілий батальйон (О. Гончар);
Така собі деревинка незавидна, а вона ж дає так званий бальзам для оптичної промисловості (М. Чабанівський);
Недалеко паслась незавидна конячка (М. Шеремет);
А незавидні керівники на місцях тільки й дбали про те, щоб у них завжди цифра була справна (В. Кучер);
// Якому не можна позаздрити; поганий.
– Да, – сказав слідчий, – справи ваші незавидні... Факт злочину й махінацій на долоні (В. Кучер).
Словник української мови (СУМ-20)