незавидний
НЕЗАВИ́ДНИЙ, а, е. Який нікого не приваблює зовнішніми рисами, внутрішніми особливостями, діловими якостями і т. ін.
Розповідали, як він, оцей незавидний собою Старков, під час одного тяжкого бою в сибірських болотах виручив цілий батальон (Гончар, Таврія.., 1957, 592);
Така собі деревинка незавидна, а вона ж дає так званий бальзам для оптичної промисловості (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 102);
Недалеко паслась незавидна конячка (Шер., В партиз. загонах, 1947, 22);
А незавидні керівники на місцях тільки й дбали про те, щоб у них завжди цифра була справна (Кучер, Трудна любов, 1960, 123);
// Якому не можна позаздрити; поганий.
— Незавидна була доля українського письменника в Галичині до 1939 року (Козл., Відродження.., 1950, 79);
— Да,— сказав слідчий,— справи ваші незавидні… Факт злочину й махінацій на долоні (Кучер, Трудна любов, 1960, 237).
Словник української мови (СУМ-11)