незгода
НЕЗГО́ДА, и, ж.
1. Відсутність взаєморозуміння, мирних стосунків, злагоди між ким-небудь; чвари, розлад.
– Чуєш, зараз мені погодись з жінкою, – обернувсь старшина до Гната, – щоб мені не було межи вами незгоди! (М. Коцюбинський);
– Згода, діти, будує, а незгода руйнує, – повчала нас мати (П. Козланюк).
2. Розбіжність у поглядах, думках, світогляді і т. ін.
Незгода в середині фракції;
// Відсутність погодженості в чому-небудь.
Незгода була, чи німку зараз відправити, чи затримати її (Леся Українка).
3. Негативна відповідь на що-небудь, заперечення чого-небудь, непогодженість з чимсь; відмова.
Коли Тихович, бажаючи щось відповісти, на знак незгоди потряс головою, Замфір .. стогнав придушеним голосом: – Голову мені рубайте, не виноград!.. (М. Коцюбинський);
// у знач. присудк. сл. Відмовлятися, не погоджуватися.
– Настали жнива – давай нашу ціну; незгода, – назувай сам [про пана] постоли та й гайда з серпом на поле (М. Коцюбинський);
Там товариші зразу охоче прийняли наказ, тут – незгода, протест і обурення (Ю. Смолич).
4. Нещастя, біда, труднощі в чому-небудь.
У їх свої нужди, свої незгоди, котрі ближче доходили до серця, ніж чуже лихо (Панас Мирний);
– Тих, хто їде в Сибір, ждуть великі незгоди, тяжкі випробування (І. Рябокляч).
Словник української мови (СУМ-20)