нездатний
НЕЗДА́ТНИЙ, а, е.
1. на що, до чого, з інфін. Який не має якостей, властивостей, необхідних для чого-небудь, неспроможний робити щось і т. ін.
– Нездатний вже я до роботи, та й моя стара вже підтопталась.., – сказав дід Грицай (І. Нечуй-Левицький);
Почуває сама [Катька], що нездатна тепер думати над чимось так же ясно й просто, як раніше (Л. Смілянський);
// до чого. Який не має здібностей, нахилу до чого-небудь.
Нездатний був Тарас до кухарства (Панас Мирний).
2. розм., рідко. Який не підходить для чого-небудь, не відповідає певним вимогам; непридатний.
[Джонс:] Не знаю, чи путня глина .. [Річард:] Для скульптури вона нездатна (Леся Українка);
Він знав .. всі літери, але по-старому: бе, ве, ге... Демид почав йому виясняти, через віщо його знання нездатне (Б. Грінченко).
Словник української мови (СУМ-20)