нездара
НЕЗДА́РА, и, ч. і ж., розм.
Людина, яка не має таланту, здібностей до чого-небудь.
Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам'ять, він нарікав на себе, обзивав себе тупицею, нездарою (Григорій Тютюнник);
Діжа відразу зрозумів: Кошарний нездара, випадкова людина в мистецтві, безталанна й примітивна (П. Загребельний);
// Неповоротка, незграбна людина; вайло.
Стояв [Петро] такий високий, кривий нездара, крутив головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Л. Мартович);
// Уживається як лайливе слово.
– Ах ти, драбе якийсь, непотрібе, нездаро (І. Франко);
Клара підвела очі на Вадима, і йому здалося, що нездарою вона назвала його (М. Руденко).
Словник української мови (СУМ-20)