нездара

НЕЗДА́РА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка не має таланту, здібностей до чого-небудь.

Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам’ять, він нарікав на себе, обзивав себе тупицею, нездарою (Тют., Вир, 1964, 52);

Діжа відразу зрозумів: Кошарний нездара, випадкова людина в мистецтві, безталанна й примітивна (Загреб., День.., 1964, 332);

// Неповоротка, незграбна людина.

Стояв [Петро] такий високий, кривий нездара, крутив головою на всі боки та й щось мимрив під носом (Март., Тв., 1954, 250);

// Уживається як лайливе слово.

— Ах ти, драбе якийсь, непотрібе, нездаро (Фр., І, 1955, 245);

Клара підвела очі на Вадима, і йому здалося, що нездарою вона назвала його (Руд., Остання шабля, 1959, 346).

Значення в інших словниках

1. нездара — незда́ра іменник чоловічого або жіночого роду, істота розм.  Орфографічний словник української мови
2. нездара — НЕДОТЕПА, (до мови) д. нестула.  Словник синонімів Караванського
3. нездара — див. невмілий  Словник синонімів Вусика
4. нездара — -и, ч. і ж., розм. Людина, яка не має таланту, здібностей до чого-небудь. || Неповоротка, незграбна людина. || Уживається як лайливе слово.  Великий тлумачний словник сучасної мови
5. нездара — НЕЗДА́РА, и, ч. і ж., розм. Людина, яка не має таланту, здібностей до чого-небудь. Не розуміючи того, що це втома і що ця втома ослабила пам'ять, він нарікав на себе, обзивав себе тупицею, нездарою (Григорій Тютюнник); Діжа відразу зрозумів...  Словник української мови у 20 томах
6. нездара — БЕЗДА́РА розм. зневажл. (необдарована, позбавлена таланту людина), НЕЗДА́РА розм. зневажл., БЕЗДА́РНІСТЬ розм. рідше; ПОСЕРЕ́ДНІСТЬ розм. (ужив. як пом'якшена назва). Молодь трупи складалася з талантів і з бездар (Ю.  Словник синонімів української мови