нездвижний

НЕЗДВИЖНИ́Й, а́, е́.

Непорушний, нерухомий.

НЕЗДВИ́ЖНИ́Й, ви́жна́, ви́жне́, поет., рідко.

Те саме, що нерухо́мий¹.

Південний край, безлюдний край, Нездвижне море, вмерзле в небокрай (М. Бажан).

Значення в інших словниках

1. нездвижний — нездви́жний прикметник нездвижни́й прикметник  Орфографічний словник української мови
2. нездвижний — див. нерухомий  Словник синонімів Вусика
3. нездвижний — -а, -е, поет. Те саме, що нерухомий I.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. нездвижний — НЕЗДВИ́ЖНИЙ, а, е, поет. Те саме, що нерухо́мий¹. Південний край, безлюдний край, Нездвижне море, вмерзле в небокрай (Бажан, Роки, 1957, 270).  Словник української мови в 11 томах