Словник української мови у 20 томах

незламний

НЕЗЛА́МНИЙ, НЕЗЛО́МНИЙ, а, е.

1. Якого не можна розбити, зігнути, зруйнувати і т. ін.; дуже міцний.

Пута незламні;

Залізні панцирі незломні.

2. у чому і без дод. Якого не можна побороти, скорити, зламати і т. ін.; непереможний.

Незламні в горі і в біді, невтомні в славному труді, дівчата з Краснодона (із журн.);

Князь стоїть такий, як і завжди, стрункий, дужий, незламний (С. Скляренко);

Зразок непереборення, – незломний Сталінград (П. Тичина);

Є серце в народу невтомне, На все в нього сили стає. В труді і у битві тверде і незломне, Снагу нам і мудрість дає (В. Бичко);

// Який свідчить про чию-небудь непереможність, нескореність, незламність.

По ній [постаті] знати вперту, незламну силу (Леся Українка);

// Якого не можна послабити, придушити, зменшити і т. ін.; наполегливий, завзятий.

[Шевченко:] В незламній боротьбі прославлений народ! (П. Тичина);

Незламна рішучість.

3. Який виявляє стійкість, твердість, непохитність у намірах, поглядах, вчинках, діях і т. ін.; вірний своїм переконанням; непохитний.

Грабовський багато зазнав тортур, але залишився до кінця незламним, хоча й передчасно ліг у могилу! (із журн.);

// Який свідчить про чию-небудь стійкість, твердість, непохитність у чомусь.

Батько тільки махнув на неї рукою, як і на її матір, бо добре знав незламну, цупку вдачу їх обох... (І. Нечуй-Левицький);

Вже в ранньому дитинстві Леся [Українка] відзначалася рішучим, незламним характером (з наук.-попул. літ.);

Вона бачила, що він зараз стиснутий залізною незламною волею Крутояра (В. Собко);

// Якого не можна похитнути, зменшити, послабити (про віру, надію і т. ін.); твердий.

Бачив я, як радісно ступав він На сей важкий, безповоротний шлях, Яку незламну в серці віру мав він (І. Франко);

О, скільки в їх [очах] незломної надії, О, скільки в їх на щастя любих мрій! (Сл. Б. Грінченка);

Оддавало вірою од його слів незламною, як гора кам'яная (С. Васильченко).

4. Якогоніхто не може порушити; непорушний.

Як і тоді, твоє незламне слово, товариш мій, учитель бойовий! (В. Сосюра).

5. Якого ніхто не може змінити; незмінний.

Мабуть, з сивої давнини віків пройшли через століття оці дикунські звичаї, незламними й живучими лишилися в побуті слободян (А. Шиян).

Словник української мови (СУМ-20)

Значення в інших словниках

  1. незламний — незла́мний прикметник  Орфографічний словник української мови
  2. незламний — (панцер) дуже міцний <�твердий>; (опір) НЕЗДОЛАННИЙ; (у борні) наполегливий, завзятий, запеклий; (характер) непохитний, стійкий; (- дружбу) непорушний, незмінний, тривкий.  Словник синонімів Караванського
  3. незламний — див. непохитний; твердий  Словник синонімів Вусика
  4. незламний — незломний, -а, -е. 1》 Якого не можна розбити, зігнути, зруйнувати і т. ін.; дуже міцний. 2》 у чому і без додатка. Якого не можна побороти, скорити, зламати і т. ін.; непереможний. || Який свідчить про чию-небудь непереможність, нескореність, незламність.  Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. незламний — МІЦНИ́Й (який важко піддається руйнуванню, важко ламається, б'ється, рветься, а також перен.), ТРИВКИ́Й, МІЦНЮ́ЩИЙ підсил. розм., КРІ́ПКИ́Й розм., СИ́ЛЬНИЙ діал., ТРИВА́ЛИЙ розм.  Словник синонімів української мови
  6. незламний — Незла́мний і незло́мний, -на, -не  Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. незламний — НЕЗЛА́МНИЙ, НЕЗЛО́МНИЙ, а, е. 1. Якого не можна розбити, зігнути, зруйнувати і т. ін.; дуже міцний. Пута незламні; Залізні панцирі незломні. 2. у чому і без додатка. Якого не можна побороти, скорити, зламати і т. ін.; непереможний.  Словник української мови в 11 томах