незлобивий

НЕЗЛОБИ́ВИЙ, а, е.

Який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний.

[Сімон:] Були ми ще чисті, невинні і незлобиві малі хлопці (І. Франко);

Влучний на слово, щирий і незлобивий у товаристві, він усім подобався (М. Чабанівський);

// Який не містить у собі злоби, не виражає її.

Хлопці зустріли Нухима радо, з жартами і незлобивими дотепами (А. Іщук);

Він посміхавсь увесь свій вік – у радощах і в горі, в веселощах і в праці, і в незлобивому глузуванні з людей і з самого себе (О. Довженко).

Значення в інших словниках

1. незлобивий — незлоби́вий прикметник  Орфографічний словник української мови
2. незлобивий — I беззлобний, незлобливий, незлобний, незлостивий II див. Добрий  Словник синонімів Вусика
3. незлобивий — -а, -е. Який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний. || Який не містить злоби, не виражає її.  Великий тлумачний словник сучасної мови
4. незлобивий — ДО́БРИЙ (готовий прийти на допомогу іншим, сповнений доброти, чуйності; який виражає доброту), ДОБРОСЕ́РДИЙ, ДОБРОСЕ́РДНИЙ, ДОБРОСЕРДЕ́ЧНИЙ, ДУШЕ́ВНИЙ, ДОБРОДУ́ШНИЙ, СЕРДЕ́ЧНИЙ, М'ЯКОСЕ́РДИЙ, ДО́БРЕ́НЬКИЙ розм., ДОБРЯ́ЧИЙ розм., ПРЕДО́БРИЙ підсил. розм.  Словник синонімів української мови
5. незлобивий — НЕЗЛОБИ́ВИЙ, а, е. Який не має, не виявляє злоби; добродушний, лагідний. [Сімон:] Були ми ще чисті, невинні і незлобиві малі хлопці (Фр., IX, 1952, 8); Влучний на слово, щирий і незлобивий у товаристві, він усім подобався (Чаб., За півгодини..  Словник української мови в 11 томах