незлічений

НЕЗЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.

Якого не обрахували, не зічили; нелічений.

Він вправно висмикнув з широкого рукава вузьку смужку паперу, став читати: – Року п'ятсот двадцять першого татари Бельзьку, Любельську, Холминську землі звоювали, розбили поляків під Сокалем, вивели полон незлічений. Року п'ятсот двадцять третього турки й татари Львовську, Слуцьку, Бельзьку, Подільську землі жорстоко сплюндрували, з великим полоном пішли назад (П. Загребельний).

Значення в інших словниках

1. незлічений — незлі́чений прикметник не порахований  Орфографічний словник української мови
2. незлічений — -а, -е. Якого не порахували.  Великий тлумачний словник сучасної мови
3. незлічений — Незліче́ний, -а, -е Безчисленный, несмѣтный. Кихва незлічені гроші має. Камен. у.  Словник української мови Грінченка