незлічений
НЕЗЛІ́ЧЕНИЙ, а, е.
Якого не обрахували, не зічили; нелічений.
Він вправно висмикнув з широкого рукава вузьку смужку паперу, став читати: – Року п'ятсот двадцять першого татари Бельзьку, Любельську, Холминську землі звоювали, розбили поляків під Сокалем, вивели полон незлічений. Року п'ятсот двадцять третього турки й татари Львовську, Слуцьку, Бельзьку, Подільську землі жорстоко сплюндрували, з великим полоном пішли назад (П. Загребельний).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- незлічений — незлі́чений прикметник не порахований Орфографічний словник української мови
- незлічений — -а, -е. Якого не порахували. Великий тлумачний словник сучасної мови
- незлічений — Незліче́ний, -а, -е Безчисленный, несмѣтный. Кихва незлічені гроші має. Камен. у. Словник української мови Грінченка