незліченний
НЕЗЛІЧЕ́ННИЙ, а, е.
Який не можна злічити, бо становить велику кількість і не піддається обрахунку.
Пасли [люди] незліченні череди товару та отари овець (І. Нечуй-Левицький);
Хоч забудеш ти за мене, Я за тебе не забуду; Незліченними гадками Все тобі являться буду (І. Франко);
Тут малятком я вперше сміявся, тут живе незліченна рідня, тут змужнів я і вгору піднявся незабутнього, світлого дня (М. Упеник);
Недоїдками від черствих короваїв годувалося незліченне птаство, і ненажерливі горобці тисячами кружляли біля храму (Ю. Крашевський).
Словник української мови (СУМ-20)