незліченно
НЕЗЛІЧЕ́ННО, рідко НЕЗЛІЧЕ́ННЕ.
Присл. до незліче́нний.
Незліченно зросло коло наших читачів (із журн.);
Дай горівки незміренне, бери грошей незліченне (Сл. Б. Грінченка);
// у знач. присудк. сл.
Засміявся – зубів у його незліченно, а білі ті зуби, білі, як сметана (Марко Вовчок).
Словник української мови (СУМ-20)