незліченно
НЕЗЛІЧЕ́ННО. Присл. до незліче́нний.
Незліченно зросло коло наших читачів (Вітч., 11, 1967,161);
// у знач. присудк. сл.
Засміявся — зубів у його незліченно, а білі ті зуби, білі, як сметана (Вовчок, І, 1955, 118).
Словник української мови (СУМ-11)