незліченний
НЕЗЛІЧЕ́ННИЙ, а, е. Який складається з великої кількості або має, становить велику кількість; незчисленний.
Пасли [люди] незліченні череди товару та отари овець (Н.-Лев., III, 1956, 290);
Хоч забудеш ти за мене, Я за тебе не забуду; Незліченними гадками Все тобі являться буду (Фр., XI, 1952, 316);
Тут малятком я вперше сміявся, тут живе незліченна рідня, тут змужнів я і вгору піднявся незабутнього, світлого дня (Уп., Вірші.., 1957, 23);
// Дуже великий.
Партія розбудила в народі незліченні творчі сили (Ком. Укр., 1, 1959, 7).
Словник української мови (СУМ-11)